Харківський суд зобов'язав турфірму повернути 109 тис. грн за скасований круїз

Судове рішення на користь клієнта

Шевченківський районний суд Харкова виніс рішення на користь місцевого мешканця, який оскаржив дії туристичної компанії "Круїз-лайф про". Суд повністю задовольнив позов позивача, який не отримав оплачену морську подорож.

Умови договору та сума шкоди

Згідно з угодою, туроператор мала організувати круїз для двох осіб на лайнері Costa Smeralda 5* (компанія Costa Cruises). Подорож була запланована на 27 квітня 2020 року. Ще у січні того ж року клієнт здійснив два платежі на загальну суму 58,35 тис. гривень, повністю покривши вартість послуги.

Однак подорож так і не відбулася. У позовній заяві чоловік вимагав повернути повну вартість ненаданої послуги та стягнути пеню за прострочення у розмірі 50,78 тис. грн 14 коп. Ця сума була розрахована за ставкою 3% за кожен день затримки.

Позиція сторін у справі

Позивач наголошував, що він не відмовлявся від круїзу. Компанія проігнорувала адвокатський запит щодо долі замовлення. У серпні 2023 року клієнт направив туроператору письмову вимогу повернути кошти, але відповіді не отримав.

Представник "Круїз-лайф про" стверджував, що компанія оплатила комплекс послуг іноземному партнеру Atlantis Line Sea Cruises в рамках оплати за групу туристів, але ці кошти їй не повернули. За версією відповідача, круїз скасували через закриття кордонів під час COVID-карантину. Згодом партнер, який є резидентом РФ, з квітня 2022 року став об'єктом міжнародних санкцій, що призвело до його відключення від системи бронювання круїзів.

Турфірма також посилалася на пропуск позивачем строку позовної давності та вимагала стягнути з нього 30 тис. гривень витрат на правову допомогу.

Адвокат позивача заперечив ці аргументи. Він зауважив, що позовна давність продовжується на час дії карантину. Крім того, вимога про повернення коштів за ненадану послугу не є вимогою про компенсацію збитків, тому доводити вину відповідача не потрібно.

Рішення суду

Суд встановив, що відповідач не спростував факт ненадання туристичного продукту. Обов'язок повернути вартість неотриманої послуги прямо передбачений статтею 20 закону "Про туризм". Законодавство не покладено на споживача обов'язку самостійно шукати способи задоволення своїх грошових вимог у інших учасників організації подорожі, зокрема в іноземного партнера туроператора.

Щодо строку позовної давності, суд зазначив, що він не пропущений. Оцінюючи вимогу про пеню, суд визнав поведінку туроператора такою, що не узгоджується з принципом добросовісності. Компанія не повернула клієнту кошти, не узгодила порядок їх повернення та не відповіла на запити позивача. Суд не знайшов підстав зменшувати заявлену суму пені.

Таким чином, компанія має сплатити 109 тис. гривень.

Юридичний контекст

Ця справа демонструє загальний підхід судів до спорів про зірвані тури. Обов'язок довести відсутність власної вини лежить на туроператорі. Посилання на дії третіх осіб чи форс-мажорні обставини саме по собі не звільняє компанію від повернення коштів, якщо вона не вжила достатніх заходів для захисту інтересів клієнта.

Водночас практика показує, що результат розгляду сильно залежить від повноти доказів, які надає позивач, і від чіткості умов самого договору на туристичне обслуговування.