Коваленко: РФ активізувала агентурні мережі для дестабілізації Європи на тлі протестів

Активізація агентурних мереж на тлі європейських протестів

Український військовий оглядач Олександр Коваленко висунув гіпотезу про те, що Росія активізувала агентурні мережі з метою дестабілізації Європи на тлі масових протестів. За його словами, Москва може використовувати радикальні угруповання та агентурні структури для розхитування ситуації на континенті. Ці твердження, опубліковані 23 жовтня 2026 року в матеріалі для OBOZ.UA, потребують додаткового незалежного підтвердження, оскільки автор не надає безпосередніх доказів прямого керівництва сучасними акціями з боку російських спецслужб.

Паралелі з рухом «жовтих жилетів» та присутність промосковських сил

Аналітик пов'язує нинішні події у Франції, які виникли на тлі зростання вартості життя, проблеми в освіті та невдоволення політикою уряду Емманюеля Макрона, із подіями 2018 року. Тоді протести, що почалися через підвищення цін на пальне, супроводжувалися заворушеннями в Парижі та інших містах. Коваленко наголошує, що серед учасників тих акцій були люди з прапорами так званих «ДНР» і «ЛНР».

У матеріалі згадуються конкретні особи, пов'язані з промосковським середовищем: Фабріс Сорлін, який має стосунки з ультраправим рухом «Судний день» та аналітичним центром Katehon (до наглядової ради якого входить Олександр Дугін); Ксав'є Моро, що виступав міжнародним спостерігачем на незаконних виборах на окупованій частині Донбасу; Серж Мюньє, який, за словами автора, воював на боці російських військ; та Віктор Лент, засновник французької організації «Континентальна єдність».

Коваленко також згадує, що під час протестів 2018 року в соціальних мережах спостерігалася значна інформаційна підтримка з боку користувачів з Росії. Він посилається на слова тодішнього міністра внутрішніх справ Франції Крістофа Кастанера, який заявляв про участь організованих груп у заворушеннях.

Радикалізація та роль політичних опонентів Макрона

На думку оглядача, нинішні протести відрізняються від подій 2018 року складом радикальних учасників. Серед чинників ескалації він називає тактику Black Bloc, яку використовують анархісти та інші радикальні ліві, а також присутність мігрантів з Африки та Близького Сходу, прихильників руху Free Palestine. Коваленко пов'язує частину цих середовищ із російськими спецслужбами, посилаючись на журналістські розслідування, але не наводить конкретних доказів.

Окрему увагу автор приділяє лідерці «Національного об'єднання» Марін Ле Пен. Він вважає, що масові заворушення можуть посилити невдоволення політикою Макрона та збільшити підтримку його опонентів. Коваленко припускає, що для Ле Пен політично вигідно демонструвати нездатність чинної влади забезпечити порядок, не залучаючи до акцій власних прихильників. Хоча раніше повідомлялося про фінансові зв'язки її партії з Росією, твердження про те, що нинішні протести спрямовані на користь її сили, подається як авторська оцінка, а не встановлений факт.

Коваленко нагадує, що у своїй монографії 2021 року описував можливі сценарії проникнення російських агентів впливу в політичні, громадські та медійні середовища країн Європейського Союзу. На його переконання, Москва зацікавлена в будь-яких процесах, які посилюють внутрішню нестабільність західних держав.

Загроза прямого вторгнення в ЄС

Найсерйознішим ризиком Коваленко вбачає можливість прямої російської агресії проти однієї з європейських країн. Він пов'язує такий сценарій із внутрішньою нестабільністю в ЄС, ослабленням американської підтримки та зростанням впливу сил, що виступають за зближення з Москвою. Аналітик проводить паралелі з 2014 роком, коли Росія скористалася кризою в Україні для окупації Криму та початку агресії на Донбасі, і стверджує, що Москва може повторити таку тактику в іншій європейській державі.

Автор також згадує попередження розвідувальних служб про можливі плани Росії щодо подальшої агресії. Водночас у тексті не зазначено конкретних розвідслужб, які повідомили про підготовку вторгнення, а також відсутні підтверджені дані про визначені цілі чи терміни можливого нападу. Таким чином, Коваленко розглядає протести не лише як соціальне явище, а й у контексті ширшої загрози російського втручання, однак розмежовує підтверджені факти протестів із гіпотетичними сценаріями керування ними з боку РФ.