Сьогодні виходили з Дебальцевого

Сьогодні виходили з Дебальцевого...

10 довгих... дуже довгих годин... картини перед очима, ніби це все не зі мною... ніби дивишся кіно в 5D форматі... втратили в дорозі всю техніку та майно... що на нас було - те й залишилось... ще стрілецьку зброю та трохи БК (бойкомплект)... свій під "нуль" використав для заградвального вогню під час прориву з боєм по полях...

 

кілька разів потрапляли в засідки противника... якимось чудом ми залишились живі... з мого підрозділу 2 хлопці потрапили в полон... всі інші в порядку... поруч рвались снаряди гаубиць і танків, САУ та "Градів", падали поруч міни, гранати РПГ, АГС та ВОГ, повз то й діло свистіли кулі від різної стрілецької зброї... навіть у фільмах такого не бачив...

 

на очах рвалось техніку і падали хлопці... лайливі крики та метушня... спалахи та дим на горизонті... лютий мороз та гуркіт моторів бронетехніки... очі хлопців та взаємодопомога одне одному...

 

радість при виді першого посту з прапором України... непередавані відчуття, які випробував, побачивши, як пішки через поля під вогнем дійшла відстала частина нашої групи... обличчя та зволожені очі нашого комбата, який прибув за нами для евакуації... прибуття на нашу базу в безпечній зоні...

Поки що все... іду спати... практично дві доби без сну...

Зараз дуже потрібна допомога пораненим!

Всім миру!

© Павло Громов