Держгеонадра вдруге відмовили «Укрнафті» в аукціоні на Стинавському родовищі

Ситуація навколо Стинавського нафтогазового родовища на Львівщині набула нового повороту. Попри публічний резонанс, втручання Служби безпеки України та загрозу значних фінансових втрат для держави, Держгеонадра вчергове відмовилися розглядати заявку «Укрнафти» щодо виставлення родовища на відкритий аукціон.

Хронологія повторного блокування

Детальний аналіз подій провів економічний експерт Борис Кушнірук. За його словами, ключову роль у цій історії знову відіграє спеціальний дозвіл ТОВ «Парі Нафтогаз», яке пов'язане з родиною колишнього міністра екології Миколи Злочевського. Нові документи дають змогу краще зрозуміти механізм прийняття рішень та їхню послідовність.

21 вересня 2026 року, після анулювання спецдозволу Бориславської нафтової компанії, «Укрнафта» подала заявку на аукціон у повних межах скасованого дозволу. Вже 28 вересня заявку повернули, пославшись на перетин ділянки за площею та глибиною зі спеціальним дозволом №5398 ТОВ «Парі Нафтогаз». Підставою стало те, що у бланку цього дозволу, переоформленого у 2022 році, відсутні обмеження щодо глибини користування надрами.

Водночас протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) №4167 встановлює поклади Семигинівського родовища на глибинах 3605–4540 метрів, тоді як анульований дозвіл на Стинавське родовище охоплював інтервал 2800–3600 метрів. Тобто йдеться про різні глибинні межі.

За наявною інформацією, паралельно з державною компанією заявки подали особи, яких пов'язують із Злочевським. Вони запропонували виставити родовище на аукціон у зменшених межах, виключивши площу, що належить «Парі Нафтогаз». Ці дані потребують документального підтвердження.

5 жовтня «Укрнафта» повторно подала заявку на аукціон у повних межах. 6 жовтня «Геоінформ» направив матеріали до Держгеонадр для погодження в Мінекономіки, вже без зауважень щодо перетину за глибиною. За даними джерел, це відбулося, коли керівники обох структур перебували у відрядженні.

7 жовтня керівник Держгеонадр вимагав відкликати погодження та підготувати негативну відповідь для «Укрнафти», проте представник «Геоінформу» нібито відмовився виконати цю вимогу.

Суперечливі дані від «Геоінформу» та рішення від 16 жовтня

14 жовтня Держгеонадра надіслали до «Геоінформу» повторний запит щодо тієї самої заявки. Необхідність такого запиту та його процедурні підстави залишаються незрозумілими. Проте у відповіді «Геоінформу» від 15 жовтня міститься важлива деталь: підприємство знову підтверджує відсутність інформації про глибини у бланку спецдозволу «Парі Нафтогаз».

Але водночас «Геоінформ» прямо зазначає, що протоколом ДКЗ №4167 визначено наявність покладів Семигинівського родовища в інтервалі 3605–4540 метрів. Окремо наводяться дані протоколу ДКЗ №3354 щодо Стинавського родовища: продуктивні поклади встановлено в інтервалі 3338–3849,4 метра, а анульований спеціальний дозвіл визначав межі користування надрами 2800–3600 метрів.

Таким чином, державне геологічне підприємство документально підтверджує наявність інформації про глибини обох родовищ, хоча глибинні обмеження одного з них не відображені в бланку спецдозволу. Ці дані не замінюють юридичного визначення меж, але їх неможливо ігнорувати.

Попри це, 16 жовтня Держгеонадра вдруге залишили заявку «Укрнафти» без розгляду, знову посилаючись на відсутність глибинних обмежень у бланку спецдозволу «Парі Нафтогаз». Відповідний лист підписав тимчасово виконуючий обов'язки голови Держгеонадр Сергій Власенко.

Виникає запитання: якщо «Геоінформ» уже навів конкретні глибинні інтервали з протоколів ДКЗ, чому Держгеонадра не пояснили, яке правове значення ці дані мають для визначення меж спецдозволу №5398? І чому наслідком цієї суперечності знову стало блокування аукціону?

За інформацією джерел, того ж 16 жовтня Держгеонадра готували погодження заявки іншої особи, пов'язаної зі Злочевським, на виставлення Стинавського родовища у зменшеному вигляді. Документального підтвердження цього рішення наразі немає. Якщо інформація підтвердиться, виникне питання про можливе створення переваг для окремих учасників майбутнього аукціону.

Ризик розширення дозволу без конкурсу

Паралельно, за даними, які фігурують у зверненні парламентської слідчої комісії, «Парі Нафтогаз» міг ініціювати перегляд запасів Семигинівського родовища у ДКЗ. Імовірна мета — змінити верхню глибинну межу користування надрами, поширивши її на горизонти Стинавського родовища.

За повідомленнями джерел, може йтися про розширення приблизно на 50%, однак ця цифра та сам факт процедури потребують підтвердження. Якщо така схема реалізується, компанія, пов'язана з родиною Злочевського, потенційно може отримати доступ до частини запасів Стинавського родовища без окремого конкурентного аукціону.

З одного боку, державній «Укрнафті» двічі блокують можливість ініціювати аукціон у повних межах родовища. З іншого, з'являється інформація про погодження заявок на зменшену ділянку та можливу зміну параметрів чинного спецдозволу «Парі Нафтогаз». Чи є це простим збігом чи узгодженими діями посадовців Держгеонадр, «Геоінформу» та ДКЗ в інтересах структур, пов'язаних із Миколою Злочевським, мають з'ясувати правоохоронні органи.

Реакція державних органів та загроза втрат

Показово, що все це відбувається після публічного розголосу. 8 жовтня СБУ офіційно звернулася до Міністра економіки та довкілля Олександра Кравченка з проханням створити комісію та провести службову перевірку для недопущення завдання збитків державі. За отриманою інформацією, міністерство відмовилося створювати комісію. Підстави цього рішення необхідно перевірити за офіційною відповіддю.

Не менш дивною є відсутність відомої публічної реакції прем'єр-міністра Сергія Короцького. Водночас питанням зацікавилася Тимчасова слідча комісія Верховної Ради на чолі з Ярославом Железняком. Парламентарі вимагають пояснити, хто погоджував переоформлення спецдозволу «Парі Нафтогаз» у 2022 році, чому Держгеонадра не врахували протокол ДКЗ та чи надавалося доручення щодо підготовки повторної відмови «Укрнафті». Відповіді й документи запитані до 23 жовтня.

Також є повідомлення про зацікавленість ситуацією з боку НАБУ та САП, які наразі потребують офіційного підтвердження.

За попередніми оцінками, наведеними у зверненні парламентської комісії, виключення спірної площі може зменшити аукціонну ділянку більш ніж на 30%, а стартову ціну на 35–40%. Йдеться про потенційні втрати бюджету понад мільярд гривень. І це в умовах війни, коли держава змушена шукати додаткові ресурси для фінансування оборони.

Питання про зв'язок із санкціями

І наостанок питання, яке заслуговує на окрему перевірку: чи не могла вся ця історія бути частиною значно ширшого сценарію?

У 2022 році з бланка спецдозволу компанії, пов'язаної з родиною Злочевського, зникають глибинні обмеження. У 2026 році проти Бориславської нафтової компанії запроваджуються санкції, після чого її дозвіл на Стинавське родовище анулюють. Далі державна «Укрнафта» двічі намагається ініціювати відкритий аукціон і двічі її заявки залишають без розгляду. Паралельно з'являється інформація про можливе розширення спецдозволу «Парі Нафтогаз» та заявки інших осіб на зменшену площу родовища.

Чи не варто перевірити, чи могли Микола Злочевський або пов'язані з ним особи впливати на процес ухвалення рішень, включно з можливим лобіюванням санкцій проти Бориславської нафтової компанії? Наразі доказів такого лобіювання немає. Але потенційна зацікавленість приватних структур та послідовність подій заслуговують на незалежну перевірку.

Адже санкції повинні бути інструментом захисту національної безпеки, а не способом перерозподілу стратегічних природних ресурсів. Як економіст, експерт не може зрозуміти, чому в умовах війни держава не забезпечує проведення прозорого аукціону, який міг би принести бюджету значні кошти. Чому державна «Укрнафта» отримує дві відмови, тоді як ситуація потенційно розвивається на користь структур, пов'язаних із Миколою Злочевським? І хто нестиме відповідальність, якщо через ці рішення Україна втратить можливість отримати значні бюджетні надходження?