Росія погодилася передати Ірану 90 пускових установок для ракет LMUR

Поглиблення військового альянсу Москви та Тегерану

Росія прийняла рішення про постачання Ірану 90 пускових установок для сучасних керованих ракет LMUR (відомі також під кодовим позначенням «Іздєліє 305»). Ця зброя активно застосовується російською армією під час ведення війни проти України. Про це свідчать внутрішні документи одного з ключових російських оборонних підприємств, до яких отримала доступ видання Financial Times.

Замовлення було оформлене у 2024–2025 роках. У паперах покупця ідентифіковано за допомогою кодової назви «К-10», яку державна компанія «Рособоронекспорт» традиційно використовує для позначення Ірану. Ці дані підтверджують поглиблення військово-технічної співпраці між Москвою та Тегераном на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що розпочалося у 2022 році.

Деталі виробничого графіка та контракти

Документ, який став предметом розслідування, є додатком до листа від травня 2024 року. Його автором виступила компанія «Вимпел» — один із провідних російських розробників ракетної зброї та пускових систем. У листі «Вимпел» наголошувала на необхідності для іншого російського конструкторського бюро (КБМ) прискорити постачання комплектуючих для двох типів пускових установок: АПУ-Л та АПУ-305. Обидва ці комплекси призначені переважно для встановлення на гелікоптери.

У документі містилося попередження, що можливі затримки у виробництві можуть загрожувати виконанню дев'яти контрактів. Виробничий графік, доданий до листа, фіксував сім російських замовників та двох іноземних покупців. Серед іноземців згадується Китай, який замовив 192 пускові установки типу АПУ-305. Другий покупець, позначений кодом «К-10», мав отримати 90 установок АПУ-Л. Як зазначив співрозмовник видання та підтверджують внутрішні російські папери, код «К-10» належить саме Ірану.

Підтвердження через постачання авіації

Ідентифікацію Ірану як покупця підтверджує контракт на постачання навчально-бойових літаків Як-130, з яким ознайомилася Financial Times. У ньому покупець прямо вказаний як «К-10, Іран». Інший документ — графік виробництва за 2023 рік дочірньої компанії російського державного оборонного концерну «Ростех» — також містить згадку про шість літаків Як-130, призначених для «К-10». Згідно з планом, два апарати мали бути виготовлені в першій половині року, а ще чотири — у другій.

Ці дані збігаються з інформацією з відкритих джерел. У 2023 році напівофіційне іранське інформаційне агентство Tasnim повідомляло про отримання Іраном двох літаків Як-130. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), до кінця 2024 року всі шість запланованих літаків були поставлені.

Характеристики ракет та тактичне застосування

Варто зазначити, що документ не підтверджує, чи були зрештою доставлені до Ірану призначені для нього пускові установки. Обидва типи установок (АПУ-Л та АПУ-305) призначені для запуску легкої багатоцільової керованої ракети LMUR. Ця зброя розроблена для ураження рухомих цілей і дозволяє оператору коригувати траєкторію польоту.

Швидкість ракети становить близько 230 метрів за секунду, що дозволяє їй долати 14 кілометрів приблизно за одну хвилину. Такі характеристики роблять LMUR значно швидшими за безпілотники та особливо ефективними для проведення раптових ударів і засідок, оскільки противник має мінімальний час на реакцію.

Згідно з довідником озброєнь Сухопутних військ США (Worldwide Equipment Guide), пускові установки АПУ-Л інтегруються з російськими ударними гелікоптерами Мі-28 і здатні нести дві ракети. Установки АПУ-305 розраховані на одну ракету.

Наявність гелікоптерів Мі-28 в Ірані

Іран уже володіє російськими ударними гелікоптерами Мі-28. У листопаді 2023 року заступник міністра оборони Ірану Мехді Фарахі повідомив про завершення домовленостей щодо інтеграції цих машин до складу іранських збройних сил. У січні 2026 року в мережі інтернету з'явилися фотографії гелікоптерів Мі-28 на території іранського авіаційного об'єкта, що візуально підтвердило їхнє перебування в країні.

Раніше Financial Times також повідомляла про інші аспекти військової співпраці: Росія допомагала Ірану розробляти надзвукові крилаті ракети, продавала переносні зенітно-ракетні комплекси «Верба», а також співпрацювала з Тегераном щодо інформації, яка потенційно може мати значення для створення ядерної зброї.