Сандул і Кулібаба: імпорт на 950 мільйонів гривень і десятки об'єктів нерухомості

Колишній слідчий львівської ДФС Василь Сандул та ексоперативник митниці Євген Кулібаба опинилися в епіцентрі медіа-розслідування. Журналісти вказують на можливі схеми обготівкування коштів, легалізації тіньових доходів та виведення грошей за кордон. У центрі уваги — мережа компаній, які займалися імпортом товарів на суму майже 950 мільйонів гривень, а також значний обсяг нерухомості у Львові.

Старт бізнесу та юридична діяльність

Згідно з даними розслідування, у 2020 році Сандул і Кулібаба розпочали підприємницьку діяльність. Вже у лютому 2021 року вони майже одночасно отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською практикою. Варто зазначити, що обидва вказали одну й ту саму адресу в Мукачеві. Дружина Василя Сандула, Ольга, працювала помічницею судді Сихівського районного суду Львова.

Охоронний бізнес та юридичні структури

У 2022 році партнери заснували охоронну компанію «Центрикс» зі статутним капіталом 3,56 млн грн. Підприємство неодноразово змінювало назву, склад засновників та юридичні адреси. Фінансові показки компанії демонстрували різкі коливання: у 2023 році збиток становив 6,31 млн грн, тоді як у 2024 році прибуток сягнув 5,25 млн грн за виручки 13,05 млн грн. У 2025 році прибуток зменшився до 537 тисяч гривень.

За тією ж київською адресою функціонує адвокатське об’єднання «СК Партнери», де Сандул і Кулібаба володіють по 50% часток. Директором об’єднання є Сандул. Виручка компанії становить 2,9 млн грн, а штат працівників зріс з 4 до 14 осіб.

Через це об’єднання партнери контролюють половину торгового дому «Дика вишня». Раніше їм належало 95% компанії зі статутним капіталом 4 млн грн. Згодом капітал зменшили до 1 млн грн, а частки по 25% отримали Софія Стояновська та Артур Дуда.

Ще одна пов’язана з партнерами компанія — «Індастріалтаун» — у 2023 році перейшла у власність Катерини Дорошенко. За даними розслідування, вона фігурує у більш ніж 600 компаніях. Дорошенко також контролює 97,28% «Українського факторингового центру» (статутний капітал 411,2 млн грн) та транспортну компанію «Трансвіон Вектор».

Майнові активи та нерухомість у Львові

Особливу увагу автори приділили матері Василя Сандула, Ірині Сандул. У 2016 році вона стала співвласницею компаній «Коміна» та «Пекара». «Коміна» була залучена до історії переоформлення комунальних приміщень на підставі спірного розпорядження Галицької районної адміністрації від 4 квітня 1996 року. У реєстраційних діях згадувався нотаріус Олег Щур.

У січні 2026 року суд розглядав питання повернення громаді Львова приміщення площею 70,1 кв. м на вулиці Володимира Великого, 63. У липні 2026 року Ірина Сандул, Людмила Малькова та колишній податківець Сергій Мальков займалися оформленням об’єкта площею понад 3000 кв. м на вулиці Панаса Мирного, 24.

Загалом Ірина Сандул мала 61 об’єкт нерухомості, серед яких 18 квартир.

Імпортні операції на сотні мільйонів

У матеріалах про можливі фінансові схеми також фігурують імпортери «Радугатойс» та «Тріокомпані». Обсяг операцій першої компанії становив щонайменше 800 млн грн, а імпорт другої — 150 млн грн. Власником «Радугатойс» названо 21-річного Юрія Яроша, який пов’язаний із 17 компаніями. «Тріокомпані» належить Маргариті Кононенко.

Журналісти звернули увагу, що сайти обох компаній були зареєстровані 22 жовтня 2025 року о 13:27. На ресурсах відсутні повноцінні каталоги, ціни та контактна інформація. Проте прямі фінансові операції між цими імпортерами та компаніями Сандула й Кулібаби публічно не підтверджені.

Зв’язки з митницею та кримінальні справи

У публікації Сандула пов’язують із керівником митниці Орестом Мандзієм та можливим сірим імпортом автомобілів. Також згадуються кримінальні провадження щодо компаній «Аквапаст», «Трейдингхаус», «Сейлпром» і «Горипроф». Водночас пряма процесуальна причетність Сандула та Кулібаби до цих справ не встановлена.

Розслідування описує мережу компаній, значні імпортні операції та активи, пов’язані з колишніми податківцями та їхнім оточенням. Однак зв’язки між окремими підприємствами, можливими фінансовими схемами й конкретними особами потребують належного підтвердження. Самі згадки в журналістському матеріалі не є доказом причетності до правопорушень.