Схеми вугільного картелю: як нові фірми обходять санкції АМКУ та постачають сміття в держустанови

Державна служба з захисту конкуренції (АМКУ) та Національна поліція задокументували складну схему змови при постачанні вугілля. Хоча учасники картели отримали значні штрафи та були включені до переліку недобросовісних постачальників, механізм незаконного заробітку не зупинився. Замість закриття справи з’явилися нові юридичні особи, які продовжують претендувати на бюджетні кошти, призначені для опалення лікарень, дитячих закладів, шкіл та виправних колоній, використовуючи ті самі документи про якість.

Рішення регулятора та кримінальне провадження

У вересні АМКУ ухвалив рішення № 682-р, встановивши факти спотворення результатів 15 тендерів. Загальна очікувана вартість цих закупівель перевищувала 91 млн грн. Учасниками змови визнали ТОВ «Західмаркет», ПП «Нафтоагросервіс», ТОВ «Ресурси Батьківщини», ТОВ «Промтопресурс» та ТОВ «Енерго Восток Антрацит». Цим компаніям призначили штраф у розмірі понад 4,2 млн грн та заборонили брати участь у публічних закупівлях на строк три роки.

Головне слідче управління Національної поліції України розслідує кримінальне провадження №12020210000000481 за частиною 5 статті 191 та частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України. Матеріали, що перебувають у Печерському районному суді, підтверджують, що йде розслідування діяльності організованої групи.

Структура картелю та реальні бенефіціари

Центральним елементом схеми виступає ТОВ «Енерго Восток Антрацит», зареєстроване у 2016 році. Його статутний капітал становить 5 тис. грн, офіційна адреса розташована в Києві на вулиці Лариси Руденко, 6а. У контрактах фірма вказувала матеріально-технічну базу в селі Багатир Волноваського району Донецької області. Формальним засновником є Юрій Сливинський, а посаду директорки обіймає Евеліна Сливинська. Однак, за версією слідства, реальними бенефіціарами компанії є вихідці з Донеччини Руслан Брагін та Олександр Сосюра.

Кадрові переплетення між формальними «конкурентами» були очевидними. Сергій Глухов, який раніше працював у «Енерго Восток Антрацит», очолив «Західмаркет». Натомість Вероніка Стайловська одночасно займала керівні посади в ТОВ «Ресурси Батьківщини» та ТОВ «Промтопресурс».

Якість палива та реакція замовників

Замість висококалорійного сортового вугілля державні заклади отримували суміш вугільного пилу, породи, каменю та землі. Таке паливо погано горіло, виділяло неприємний запах, забивало топки шлаком і виводило з ладу котельне обладнання. Бюджетні кошти, виділені для забезпечення теплом дітей, хворих та ув’язнених, фактично витрачалися на придбання непридатного для спалювання сміття.

Скарги надходили від установ системи виконання покарань, зокрема Старобабанівської, Снігурівської, Маневицької, Кам’янської та Петрівської колоній, а також від лікарень і дитячих інтернатів. Деякі заклади відмовлялися приймати поставки або розривали договори. У одному з епізодів заступника начальника Петрівської виправної колонії затримали за хабар у 205 тис. грн за прийняття неякісного палива та підписання відповідних документів.

Ротація фірм та використання чужих сертифікатів

Після посилення контролю ключові компанії почали змінювати власників. ПП «Нафтоагросервіс» та ТОВ «Ресурси Батьківщини» переоформили на номінального бенефіціара Андрія Сосонного. Паралельно з’явилися нові суб’єкти господарювання: ТОВ «Постач форм», ТОВ «Паливо опт» та ТОВ «Гірничий ресурс». Частина з цих структур пов’язана через Миколу Резніка, який зареєстрував «Паливо опт», а згодом став керівником «Постач форм».

У тендерній документації нові учасники вказують як виробника сторонні компанії, наприклад ТОВ «ТВК Енерго», проте додають сертифікати якості, видані на ім’я ТОВ «Енерго Восток Антрацит». Ці документи виступають універсальним доказом відповідності, хоча і не мають прямого стосунку до фактичного постачальника.

Держгеонадра підтвердили, що ані «ТВК Енерго», ані «Енерго Восток Антрацит» не мають спеціальних дозволів на користування надрами для видобутку вугілля. Сертифікати якості відповідно до ДСТУ 7146:2010 видає ВП «УкрНДІвуглезбагачення» будь-якому заявнику на основі поданих проб. Інститут не контролює, що саме завантажують у транспортні засоби після видачі документації.

Поки одна частина мережі подає скарги до АМКУ, блокуючи вимоги замовників щодо перевірки якості, інші компанії з тієї ж структури продовжують виграшати нові підряди.

Системні ризики

Існування формальних сертифікатів на зразки дозволяє легалізувати поставки сурогатного палива. Замовники, які вимагають реальних перевірок, стикаються зі скаргами. Попри розслідування правоохоронних органів та санкції АМКУ, наявність юридичних лазівок та ротація фірм дають змогу схемі функціонувати. Без змін у правилах сертифікації та посилення контролю за фактичною якістю партій бюджетні заклади залишаються вразливими до постачання землі та каменю замість вугілля.