Зеленський підписав закон: за передачу банківських карток загрожує до 6 років тюрми

Володимир Зеленський офіційно підписав закон, який вводить кримінальне покарання за участь у схемах із використанням чужих або власних банківських рахунків для вчинення злочинів. Документ передбачає для найтяжчих випадків до шести років позбавлення волі.

Річ йде про прийняття змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (закон №5038-IX, проєкт 16013). Головна мета нормативного акту — захистити громадян та їхні фінансові ресурси від незаконних дій із платіжними інструментами.

Що передбачає нова стаття 200-1 КК

Ключова новела закону — доповнення Кримінального кодексу статтею 200-1. Вона карає за передачу платіжних інструментів, індивідуальної облікової інформації або надання доступу до банківського рахунку чи електронного гаманця з метою вчинення іншими особами шахрайства або іншого кримінального правопорушення.

Санкції залежать від характеру дій:

• Базова відповідальність: штраф від 300 до 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5 100 до 17 000 грн).
• За отримання, купівлю, зберігання, продаж чи передачу чужих інструментів зі злочинною метою: штраф від 51 000 до 85 000 грн, обмеження волі до трьох років або позбавлення волі від двох до чотирьох років.
• У разі повторності або вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою: штраф від 85 000 до 170 000 грн або позбавлення волі від чотирьох до шести років.

Таким чином, максимальне покарання за цю статтю становить шість років ув'язнення.

Хто опиниться під ударом закону

Закон спрямований насамперед проти організаторів мереж «дро-рахунків» та посередників, які скуповують банківські картки. Однак під дію норми можуть потрапити й звичайні громадяни, які свідомо передають доступ до своїх рахунків стороннім особам за винагороду.

Особливого ризику зазнають студенти, безробітні та інші категорії населення, яким пропонують «легкий заробіток» за передачу банківських реквізитів. Якщо буде доведено, що людина діяла з метою використання рахунку для шахрайства, вона несе кримінальну відповідальність.

Варто зазначити, що сама по собі передача картки іншій людині ще не є злочином. Для притягнення до відповідальності слідство має встановити відповідну злочинну мету, що стане ключовим питанням у майбутній судовій практиці.

Можливість звільнення від відповідальності

Закон передбачає механізм, який дозволяє уникнути покарання. Особи, які вперше вчинили правопорушення, передбачене частиною першою статті 200-1, та добровільно повідомили про це за встановлених законом умов, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності.

Така норма має на меті не лише карати, а й спонукати учасників схем розкривати незаконний обіг платіжних інструментів. Проте це не є загальною амністією, оскільки звільнення обмежене конкретним складом правопорушення.

Посилення відповідальності за махінації з рахунками

Окрім нової статті, закон оновлює існуючу статтю 200 Кримінального кодексу. Тепер вона охоплює підроблення платіжних інструкцій, повідомлень, доручень, платіжних інструментів, засобів доступу до рахунків, електронних гаманців та облікової інформації.

За такі дії передбачено штрафи від 51 000 до 119 000 грн або обмеження чи позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років.

Окремо встановлюється відповідальність за незаконне заволодіння чужими платіжними інструментами та обліковою інформацією, а також незаконне отримання доступу до банківського чи платіжного рахунку. За такі порушення загрожує штраф від 68 000 до 136 000 грн або обмеження чи позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. У разі повторності або дії групи осіб санкція може сягати шести років позбавлення волі.

Юридичні нюанси та ризики

Експерти відзначають, що формулювання «інше кримінальне правопорушення» у статті 200-1 робить норму дуже широкою. Дія закону не обмежується лише фінансовими шахрайствами. Тому для правозастосування критично важливим буде не лише зафіксувати факт передачі картки, а й беззаперечно довести конкретну мету такої передачі.

Під час експертного аналізу законопроєкту також порушувалися питання щодо розмежування нових складів правопорушень із чинними нормами Кримінального кодексу та визначення підслідності відповідних проваджень.